З ідеєю створення документального фільму для школярів про визвольну боротьбу холодноярських повстанців проти російських окупантів до нас звернулася виконавчий директор Громадського руху “Не будь байдужим!” ще 2 роки тому. «Ідея створити фільм виникла в активістів нашої організації кілька років тому. Йдеться про стрічку, що буде екранізацією однойменної книги Юрія Горліса-Горського. Коли Василь Шкляр відмовився від Шевченківської премії за свій роман про Холодний Яр «Чорний ворон», це активізувало переважно дорослих, а не дітей. Ми ж намагатимемося зробити все можливе, аби саме молодь дізналася більше про героїчну сторінку української історії», — пояснила Оксана Левкова.
Долучившись до ідеї створення фільму, ми вивчили десятки статей та досліджень, вздовж і впоперек прочитали яскравий роман “Холодний Яр” учасника подій Юрія Горліс-Горського.
Ця яскрава сторінка визвольних змагань в Україні справді достойна художнього повнометражного фільму. Однак поки ми підготували короткометражну документальну стрічку, яку активісти “НББ!” розповсюджуватимуть у школах та серед вояків в зоні АТО.
16 липня 2013 р.
Галина Химич, режисер Divaki production:
Стали “не байдужими” до ще однієї теми – “Холодний Яр”. Спільно з Всеукраїнським громадським рухом «Не будь байдужим!» працюємо над документалкою про діяльність холодноярських повстанців (1918-22 рр.).
Без зайвого пафосу скажу, що там, у холодноярських лісах на Черкащині, ще й досі панує якась містично-минульна атмосфера. Люди інші, дороги, побут, їжа, магазини… Навіть мобільний зв’язок треба ловити десь на горі. По черзі бігали з телефонами на різні пагорби, лякаючи місцевих своїми “дивацтвами”.
Жили у справжній старенькій хатці біля старезного тисячолітнього дуба.
Привезли купу вражень і живого матеріалу.
Стартували зйомки у липні минулого року в самому Холодному Яру на Черкащині – місці, де розгорталися історичні події. Там ми планували зняти “живі” локації – яри, ліси, мальовничі панорами тощо. Крім того, ми дуже сподівалися знайти нащадків учасників холодноярських подій.
І нам таки вдалося записати спогади двох бабусь: Ганни Токовенко, доньки вояка полку гайдамаків Холодного Яру Харитона Максимовича Холода та Надії Зубенко, невістки очевидця холодноярських подій Дениса Гнатовича Зубенка.
До того ж, на Черкащині нам вдалося відзняти кілька ігрових сцен із селянами та старенькою хаткою.
А через 2 тижні ми наша знімальна група працювала над постановкою-реконструкцією боїв із військово-історичним клубом “Повстанець”, справжньою зброєю, стріляниною, вибухами та конем. Локацію перенесли у Голосіївский парк (Київ).
Якби зйомки відбувалися цього літа, ми по-справжньому налякали б киян. Тоді ж ніхто не сприймав стрілянину всерйоз, а ґави збиралися навколо знімального майданчику, щоб насолодитися по-справжньому геніальною грою вояків-реконструкторів.
До створення фільму долучилося дуже багато справжніх волонтерів: активісти “НББ!”, команда продакшн-студії “Divaki production”, історики та нащадки очевидців, Військово-історичний клуб “Повстанець” та ще ціла гвардія справжніх патріотів України, яких ми, бесперечно, згадаємо у кінцевих титрах до фільму.
